Цнотлива квіточка під кущем,
Недоторканна… вітром, дощем,
Мов заточили у неволю,
Зібралось листя в парасолю,
Сухе, руде і перепріле,
Після зими… давно змертвіле.
Бажання є, йти до вершини,
Страшать старі гілки шипшини,
Зранили серце, хоч і здаля,
Ой, що ж ти рідна… моя земля,
Навіщо я, тут народилась?
Чи мо» по долі загубилась?
Шипи сприймати - в серце стріли,
Мої думки вночі зоріли,
Щоб ранком сонечко яскраве,
Було напрочуд, всім ласкаве,
Й моїх ледь білих пелюсточків,
Злегка торкнулось і листочків,
Блідо - зелених, часто в пітьмі,
Ой надто важко…. дихать мені.
А чи діждусь, вітра – стрибунця,
Щоб серед листя, у віконця,
Жадане сонячне проміння,
Геть спопелило все сплетіння,
Я би не втратила нагоди,
Врешті відчула дух свободи.
Квітка омріяна -- суничка,
Надія є, хоч й невеличка,
У поміч прийде літня злива,
Душа відчує - вже щаслива.
Здаля тихеньке гуркотіння,
Жага діждатись. Шепотіння,
Прийди підмога, то ж не барись,
Промчися зливо, як швидка рись.
Розмий трухляву парасолю,
Не поскупись на кращу долю,
Щоби без воїн і потрясінь,
Втішала серце небесна синь!
Квітка- суничка- Україна,
Їй допоможе світ, родина,.
Позбутись болей і страждання,
Засяє знов, як зірка рання!
22.01.2023р
Здаля тихеньке гуркотіння
Жага діждатись. Шепотіння
Прийди підмого, не забарись
Промчися зливо, як швидка рись
Розмий трухляву парасолю
Не поскупись на кращу долю…
Щоби без воїн і потрясінь
Втішала серце небесна синь!
Головне діждатись і щоб не було пізно. Дякую за чудовий вірш
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Як в двох перших рядках Бог Вас повів у свіжість...
вчувайте, можна на цім зосередитись, залишити непотрібне вже, тяжке?
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро Вам вдячна Слова,як річка...
Приносить нічка...
І завмирає усе навкруги...
Забути б болі та недуги...
але ж ми знаєм, є в річки береги,
З*єднає міст для перемоги....
Тоді відійдуть всі тривоги...
В єднанні будем назавжди!