Якась Дарина з Інстаграму
на мить твій погляд зупинила:
красиве личко – хоч у раму.
Фігурка теж доволі мила…
Годяще сфотали Дарину:
вона сміється на світлині
й знадливо вигинає спину;
на ній панама та бікіні.
Твій інтернет не був моторним,
і ти, щоб довго не чекати,
авансом перелайкав чорні
незавантажені квадрати.
Бо що там далі на світлинах –
троянди, котики, сідниці
чи марсіяни у хмаринах –
немає жодної різниці.
Вона білявка і дурепа,
про що залізно свідчить профіль, –
з такими цяцькатись не треба,
на сентименти їхні пофіг.
Два компліменти – і готово,
впаде до ніг, як груша стигла.
Жінок ми знаємо чудово!
У цьому, друже, наша сила.
…Він переглянув і вподобав
усі світлини в Інстаграмі –
яка уважлива шаноба!
Вона про це сказала мамі.
Багато значила підтримка:
вона стидалася хвороби…
Невже і справді ти, Даринко,
комусь усе ще до вподоби?
Волосся зрізано розкішне,
сама як тінь – бліда і квола…
Авжеж, діагноз був невтішним.
Та ти усе переборола!
Він лайкнув фото, де на ліжку
вона лежала у лікарні,
безкровно-біла, як небіжка, –
й просив зустрітись у кав’ярні.
Він написав: «Моя царівно,
моя білесенька лебідко,
ти посміхаєшся чарівно!»
О, закохався він так швидко!..
Він з неї ніби зняв прокляття.
Їй раптом захотілось жити:
рожеве надягнути плаття,
що трохи довелось ушити,
і вийти з тихої кімнати,
де пахне ліками і сумом,
і вулицями крокувати,
втішаючись веселим шумом!..
І ось тремтячими руками
вона ключі хапає спішно,
і проводжає погляд мами
її стривожено і ніжно.
А він зодяг сорочку чисту
й, недбало цьомкнувши дружину,
попрямував вечірнім містом –
кадрити ту дурну Дарину…
