Прийшла неждано осінь у мій сад
Стукає у вікна мої дощем.
Ще літо, а забагрянений сад
В душі - дика туга, печаль і щем.
О Осене, не рви роки вітром
І прошу не тривож мою душу.
Зігрій мене, ще сонечком літа,
Щоб смакувати життя , як грушу.
По небу пливуть сизі тумани
День купається наче в молоці.
Тримають небо дуби - титани
Дарує промінь сонечка в руці.
О осене, осене ,осене!
Ти прийшла в моє літо неждано.
Стою ,як тополя на прощенні
Вітер ронить листя безжально.
О осене , осене, осене !,-
Не лякай ,що скоро зима прийде.
Глянь , які клени озолочені!
Час блаженну мить з листя пряде.
Чудові роздуми про осінь! 
