Серце земне холоне знов,
та холод я грудьми стрічаю.
Я на безлюдді зберігаю
до люду нерозділену любов.
Та за любов’ю – зріє гнів,
росте презирство і бажання
читати в очах мужів, дів
печать забуття чи обрання.
Нехай зовуть: Поет, забудь!
В красивий затишок вернися!
Ні! Краще в холоднечі згинься,
спокою й затишку нема й чуть-чуть.
Олександр Блок. Переклад з російської
Земное сердце стынет вновь,
Но стужу я встречаю грудью.
Храню я к людям на безлюдьи
Неразделенную любовь.
Но за любовью - зреет гнев,
Растет презренье и желанье
Читать в глазах мужей и дев
Печать забвенья иль избранья.
Пускай зовут: Забудь, поэт!
Вернись в красивые уюты!
Нет! Лучше сгинуть в стуже лютой!
Уюта - нет. Покоя - нет.
