Весняний вечір тишу загадкову, Немов причастя, пив з її долонь, І та для щастя кинула підкову Закоханим, узявши їх в полон. Дивився місяць приязно згори, Тривогу мав, чи встигнуть відшукати, Допоки серце в кожного горить Коханням. Ну, й дивакуватий! А вечір плив. У нічку поспішав. Скотився місяць динею до ранку… Вони прощались… Тут він залишав Своє кохання дівчині й… світанку. На нього ж зачекалась там війна – Його крові вона потребувала… Загинув… Стала мамою вона Й синочка його іменем назвала… 25.09.2023. © Ганна Верес Демиденко #Ганна_Верес_Демиденко
ID: 998331 ТИП: ПоезіяСТИЛЬОВІ ЖАНРИ: ЛіричнийВИД ТВОРУ: ВіршТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 11.11.2023 15:48:28 © дата внесення змiн: 11.11.2023 15:48:53 автор: Ганна Верес
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie