Дехто стверджує що любов,це не що інше як хімічна реакція…можливо,але лише за умови що ця реакція досягає космічного,світового масштабу.Інакше як можна пояснити здатність любові змінювати людей,змінювати на краще,надихати їх на народження геніальних творів мистецтва,будівництво міст ,доріг,пам*ячників?хоча, любов ,як і будь яке інше явище, звичайно має і зворотню сторону медалі(локальні ,глобальні війни починаючи з часів славносвіної Трої і закінчуючи дуелями,що були надзвичайно популярними в Європі потягом 16-19 століття,які забрали досить багато людських життів ).
Справа в тому, що форма вияву любові,як явища передусім духовного,залежить від ступеня розвитку розвитку,сили,мужності та різнобічності конкретної особистості,її ставлення до краси та світоглядних уподобань загалом. У натур егоїстичних ,злостивих приземлених та матеріально-орієнтованих,любов це насамперед право абсолютної та неподільної власності над,якщо так можна сказати, суб*єктом любові.
У людей же добрих, самовіданних,відкритих,творчих щирих любов –це найвища міра жертовності та самовідречення ,готовність піти на все заради коханого(коханої),причому незалежно від того чи є це почуття взаємним з боку останнього(останньої) чи ні. За такого варіанту відсутня сліпа ,майже тваринна,жадоба влади над тим кого любиш.
Слід зазначити,що згадані,жертовність та самозречення,в даному випадку є явищем одухотвореним і ,як правило,чітко усвідомленим(на відміну від фанатизму).
Отже,що ж насправді ближче до істини-любов чи все ж таки хімія?кожен вирішує для себе сам.
16 серпня 2010
Л-Ю-Б-О-В! Все через неї і заради неї також. 
