Напишу тобі вірші… хай гірші,
ніж Сосюра , Шекспір , а чи Блок
Розгнуздаю думки свої піші,
заримую рядки помилок,
нагадаю про сосни та клени,
у незайманій площі століть ,
аби знов твої очі зелені -
невтоленну спрягли мою хіть.
Нароблю диво птахів крилатих
(не журись, що з паперу вони),
піднімаються вгору завзято,
щоб наблизити подих весни.
Научу за зорею літати -
сядем вранці на велосипед - ,
щоб зі стріхи дідівської хати
понесли нас пригоди вперед.
Покажу, як летить павутинка
й парашутик кульбабки завис,
сонце сходить немов мандаринка -
спілим соком наповнює вись,
як колотить туман у лиманах,
як тече по вустах сік ожин,
як ховається щастя в карманах -
серед жовтих пелюсток жоржин.
Пригальмують хід хмари горбаті,
оминаючи нас зусібіч,
а димар...мов даїшник пузатий,
спеленає за пазуху ніч…
Вип`єм ночі травневі до ранку
і пліч-о-пліч впадем на горбку,
налякавши збентежену Мавку
в волошково-модельнім вінку…
Розкажу тобі вірші…хай гірше,
ніж Тичина, Вольтер, а чи Фет,
але ж це…це мої будуть вірші -
тож сідай на мій велосипед!
