Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Тетяна Луківська: Розгубилась правда… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Тамара Шкіндер, 12.10.2012 - 13:19
Тонке питання... Адже бідьшість налаштована слухати солодку неправду... Хоч гірка правда буває вбивчою...Гарний вірш, Таню
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за розуміння і підтримку
Салтан Николай, 12.10.2012 - 00:18
Зрадити комусь це страшно, та зрадити собі ....це ....кінець.....Гарно, сильно, мудро...
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую , Салтане, що відчув слово моє.
Інна Серьогіна, 11.10.2012 - 23:03
І то правда, Таню, слід завжди залишатися собою, не втрачати власної гідності
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вдячна , Інно, давно не чулися.
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
На жаль, гірке, дякую що завітала на слово
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Правда, Наталко, і вже інколи так і приймаємо
Крилата (Любов Пікас), 11.10.2012 - 21:49
Себе губити ми не будем, а от підтримать будь-кого, це зовсім інше, це не згуба. Та не хвалитимем облуду!
Ліна Біла, 11.10.2012 - 21:33
Коли ж згубили ми себе?І те, що мали, особисте? актуальне питання! змушує задумуватись! потрібна велика сила волі, щоб не злитися з масою...не втратити свою особистість... Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, що зрозуміли мої слова. Жаль, що справжності все менше у нашому житті
|
|
|