«...Как в смирительную рубашку,
Мы природу берем в бетон...» Есенин С.
Как природа хороша,
Вижу я и грусть тая,
В эти зрелые года
Понимаю -ты моя.
Да! Моя! Ты так и знай,
Снег пушистый на щеках
И весенний нежный май
Я люблю! Но вот беда…
Ты моя, но сердцу больно -
Умираешь ты невольно,
Я не в силах уберечь
Оттого теряю речь.
Люди, люди, ну куда же?
Вы как звери, хуже даже,
Не тревожьте, ради Бога
Ведь природа и жестока.
Останнім часом...у Вас такі сумні вірші...
Гарні, але сумні...
Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...рішив трохи переключитись з тематикою....подався у природу, але там також виявляється поганенько справи йдуть....її люди нищать, не замислюючись над наслідками...
Тримайте сильніше, якщо вона того варта!!!
Не віддавайте... І все.
Гарний вірш!!
Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...після Вашого коментара глянув на свій вірш з іншої сторони...взагалі-то я писав про любов до природи, але мабуть , всі на стільки звикли до моїх любовних писульок та і я сам звик , що почуття любові в мене одинакове і до природи.... Дякую
, що почуття любові в мене одинакове і до природи.... Дякую 
