«Дні мої, мої дивні діти,
Віддав вас вольній волі.»
(Майк Йогансен)
Луна засипаних криниць
Мені кричить услід – мені, старому,
І небо споглядаю впавши долілиць
І п’ю з хмарин важких прозору воду.
Я спочиваю у тіні дерев, які ще не зросли,
Які обабіч шляху ще не виткнулись з землі,
З блискучого насіння ще й не проросли,
І дивлюсь на істот, що вуха чималі
Не виставили з хащів кропиви
Глухої, як і мій нещасний край.
З минулого ведуть мої сліди –
Грай, конику трави, свої катрени, грай!
Я – «вічний жид» - блукаю в пошуках води
Живої – в сьогоденні заблукав,
Але живу в майбутньому –
Серед його віршів, його заграв.
Мій костур тріснув і дірявий плащ
Та я апостол. Серед темних хащ
Пророчу равликам про їх Армаґеддон,
Про Будду зайчиків і про метеликів закон
І бачу, як із хворої землі
Замість зела й трави
Ростуть ножі
Ростуть…
Міфологічно та водночас проникливо. Чудовий вірш у якому древньо-містичні образи, якимись невидимими нитками віщують через автора, такі звичні для темної сторони людини події. +5
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за розуміння! Приємно знайти таких читачів...
Повертаючись до перш. комент. ...Лякає тому, що ножі ростуть, а картопля та цибуля рости не хочуть. І ще тому, що великі поети за сумісництвом ще й пророки.
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Інколи здатність до пророцтв це не дар, а прокляття.... Тому поети переважно сумні.
Ножі - не обовязково для того, щоб нищити людство. Може вони для того, щою нищити зло?
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Образ багатозначний. Але факт лишається фактом - ножі ростуть - а що чи кого ними будуть різати - питання лишається відкритим. Може цибулю, може картоплю....
Не в змозі змінити обставини сьогодення, ми мріємо, живемо майбутнім. Забуваємо, що не можна наздогнати сонце, яке заходить... Вірш
ЩАСТИ ВАМ!
З повагою, Надія.
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сум за минулим! Нам завжди здається,що все найкраще уже відбулося,а теперішнє,то відголос причин,чи невірних кроків. Я так зрозуміла.Простіть,якщо не вірно!