Протерті лікті оптимізму
латаю рештками терпіння,
аби вітрисько песимізму
не застудив мого сумління.
А на термометрі емоцій
вже за буйками ртутний стовпчик,
новин невтішних хижий стронцій
підступно хвору душу точить.
Мені б нового оптимізму –
на розмір мій сорок четвертий:
у дні жорстокого цинізму
душа без нього може вмерти…