(Звернення до тих, хто воює з нами у Донбасі).
Зачекай, не спіши, не треба!
Зупинися, ну, хоч на мить!
Запитай не себе вже – небо,
Як у вбивці душа щемить.
Не стріляй, не гріши, бо ж може,
Саме в цьому твій оберіг,
Глузд, здоровий, хай переможе.
Не вбивай: це найтяжчий гріх!
Не стріляй! Будь не вбивця – воїн –
Статус різний у них обох:
Воїн – то захисник є волі,
Вбивцю ж першим накаже Бог.
Чию ж волю ти тут рятуєш,
Коли б’єш по таких, як сам?
Знаю, ти, як і я, бідуєш
І не віриш у чудеса.
Ти такий не один, я знаю,
Мудрість, все-таки, прояви.
Ти є гостем у нас незваним,
Стань карателем для Москви!
Саме звідти нечиста сила
Повела тебе в наш Донбас.
Пам’ятай, я тебе просила.
Роковий скоро прийде час!
24.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
Москві біль перадресуєм,
В сльозах утопимо сепар,
Бюджет свій теж підбалансуєм,
Насієм жита по степах...
І заживем, як путні люди
У щасті, мирі і добрі,
Свій газ, флотилія в нас будуть.
І риба в морі і Дніпрі.
Спасибі, Надю. Спасибі, Надю.
Спасибі, Надю. 
Але ж воно не розуміє що воно чинить.
