Переведіть мене через майдан...
(В. Коротич)
Волошки між гіркого полину
Про очі твої сині нагадають.
І спогад, через відстань і війну,
До тебе, в Київ, знову повертає.
Живий ще був Серьожка Нігоян
І беркутня свинцем не заряджала.
- Переведи мене через Майдан, -
Мене ти несміливо попрохала.
Вже дні у них відлічені були
І шини вже палаючі диміли.
Ми площу неспокійну перейшли,
Але розстатись так і не зуміли.
Нам все відтоді ділиться на двох,
І чорні дні відміряні війною.
Ти навіть в непривабливий окоп
Волошкою заглянеш голубою.
Я вже не пригадаю кожен бій,
І кожну перемогу і невдачу,
А тебе, в сірій курточці твоїй,
На фоні диму барикади бачу.
Я згадую несмілий голос там,
Під грізний шум палаючої ночі,
- Переведи мене через Майдан, -
І погляд твій чекаючий, жіночий.
Галь, всё хорошо! Просто люблю на нормальном языке с парочкой нормальных женщин поговорить, тебя включая. Не лишай меня удовольствия. ты ж Харьковчанка, это почти как одесситка, должна ж понимать любого.... Да чуть не забыл, третий там возле яра.Спасибо Галя, заходи, буду рад!
Спасибо, Толя! Для нас самое страшное уже позади. Нужно глядеть вперёд, на новые проблемы... Тут бы успеть колючей проволокой отгородиться, от нежелаемых беженцев.