Мороз січневий... Догорає день
І сутінками падає в сніги.
Різдвяний вечір з новиною йде,
Яскрава зірка сяє навкруги.
В розмитості освітлених небес,
На тлі століть у множині думок
Вона здається чудом із чудес,
Найпершою із бачених зірок.
Кутя багата вже посеред столу,
Доки докупи сходиться сім‘я.
Духом Різдва все дихає навколо,
І на вустах у всіх – одне Ім’я.
Молитвою освячена розмова
Як вірність філософії добра…
Палахкотить так вічно і святково
Та свічка, що ніколи не згора.
Відрадою наповнені сюжети
Ще бережуть свій первозданний смак.
Різдвяний вечір… Дивні серця злети
Й Любові світло, свята вірний знак…
"Відрадою наповнені сюжети
Ще бережуть свій первозданний смак.
Різдвяний вечір… Дивні серця злети
Й Любові світло, свята вірний знак…"
Дуже гарні, щирі рядки!
