В місті Києві в готелі
Поселились три дівиці,
Прибули всі на нараду,
Що проходила в столиці.
Познайомилися зразу,
Причастились, як годиться,
І про себе розказали
Як живеться, і з ким спиться.
Сара каже: -В мене Ізя
Ювелір, мене кохає,
Наче гномик у тій казці –
Золото охороняє.
Кожен день цілує ручки,
Проявляє скрізь турботу,
Ось ці персні і обручки –
Це усе його робота!
Гульнара своє торочить:
-Мій Хасан - це те, що хочу,
Мені завжди допоможе,
На Хоттабича він схожий.
Із ріденької борідки
Висмикне він волосину,
Подмухає - і у мене
Вже стоїть в дворі машина.
Він - як з казки, і ми разом
Щастя ділимо надвоє,
Дуже добре мені мати
Отакого ось героя.
Галя слухає, зітхає,
(От везе отим дівчатам!)
Прийшла черга, таки треба
І про свого розказати:
-Мій Іван - низький, шмаркатий,
Схожий на Телесика,
До дівчат завжди приходив
Із сусідським песиком.
-Я Іван-царевич,- каже,-
Я з тобою хочу бути!
І у ліжку, аж до ранку
Падло, не дає заснути.
А як кажу, щоб женився,
То манера тут така –
Перетворюється зразу
На Івана-дурака.
Лежачи зі мною в ліжку,
Щиро клявся там мені,
Що приїде незабаром
Сам на білому коні.
А це милий натякає,
Що не будемо ми вдвох…
І я зразу догадалась,
Що той кінь давно вже здох!
А минулого вівторка
Наступила в нас розв’язка:
Живіт росте, а принц утік -
Ось така у мене казка!
да, довольно показательное ст-е, в смысле оценки, и жизни нашей, и культуры, и украинца, как такового, понимаю что это шутка, но, к сожалению, в Вашей шутке слишком много правды жизни, для стиха это хорошо, а вот для жизни...
творческих удач Вам.
Катерина Собова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже Вам вдячна, Володимире, що завітали на мою сторінку і за Ваші правдиві роздуми!
Лілеєчко, я Вам дуже-дуже вдячна за такі теплі слова! Радості Вам і успіхів!
