Заховай мене, літо, у травах,
де вирує строкате життя.
Там, де маки в квітучих загравах,
пшениці половіють й жита.
Заховай у ромашках, волошках...
Хай краса їх торкнеться душі
І мелодія дивна в дзвіночках
буде кликати з неба дощі.
Заховай в пелену конюшини,
хай п’янить моє серце живе.
Аромат божества по краплині
непомітно у тіло спливе.
Заховай в звіробої, суницях…
Мою душу і тіло зціли…
Потону в незабудок очицях,
що блакиті у неба взяли.
Заховай мене, літо, у лузі.
Там, де сонця доволі й краси.
Де в барвистих метеликах муза,
в хороводі кружляють стрижі.
Подаруй мені тишу і спокій.
Дай відчути себе у собі…
Світ думками обняти широкий,
поклонитись зустрічній добі.
Дай мені зрозуміти, відчути:-
Що потрібно?.. Навіщо?... Чому?..
І для чого живу я, збагнути,
Про покликання в світі цьому…
Заховай мене, літо, в ту гаму,
яку жайвір у співі несе…
Хай під купол природнього храму
Вітер роздуми тихо знесе…
18.06.2020
Л.Таборовець
