Кохання серця – озеро цілюще,
І береги в нім не завжди пологі,
Але пливу у ньому до знемоги,
Чим глибше, то кохаю тебе дужче…
Сором’язливий озера рум’янець
Застиг на горизонті у сторожі.
Купається любов у ласці Божій –
Пливе до мене снів палких обранець.
Під переливами, в магічній гладі,
Танок наш вічний ліг лататтям білим,
Закоханим він дав невтомні крила,
Бо пристрасть, ніжність – часу непідвладні.
Водойма почуттями не міліє,
Вона жагою повниться струмками,
Всім теплим, щирим, що живе між нами,
її природи живлять всі стихії.
В ній тонуть бруд, брехня і всяка скверна,
Від щастя по воді – шалені бризки…
Де б ти не був, для мене зовсім близько
Ці кришталеві почуття озерні…
Мені здається, що головне в цих словах: "...Де б ти не був, для мене зовсім близько..." - тому, що відстань не має значення, коли кохаєш. Чудовий вірш, видно,що написаний серцем. Зачіпив.
Мені здається, що головне в цих словах: "...Де б ти не був, для мене зовсім близько..." - тому, що відстань не має значення, коли кохаєш. 
спасибі, Олесю, рада, що зачепив 
щиро дякую за підтримку
