Посадила я калину біля хати,
хоч зима, на ній є ґронечка рясні.
Казав милий, що мене буде кохати,
що сватів пришле до мене навесні.
А зима мете, мете снігами…
ой, які є довгі вечори.
Я Петра-сусіда позву в хату,
вже в віконце стукав він мені.
Посадила я калину біля хати,
а на віти рясні сіли снігурі.
Роздзвенілись,
розспівались… їх багато.
Стало весело у нашому дворі.
А зима мете, мете снігами…
на калині гарні снігурі.
Запрошу Петра на чашку чаю,
легше дочекатися весни.
Посадила я калину біля хати,
хоч зима, на ній є ґронечка рясні.
Казав милий, що мене буде кохати,
що сватів пришле до мене навесні.
А зима мете, мете снігами…
вже свати у нашому дворі.
Не схотів весни чекати милий,
винуваті, мабуть, снігурі.
