Любіть, поважайте свою рідну мову,
Бо вона, як пісня, бо вона казкова.
Вона наче літо в сонячнім промінні,
Легка і відкрита, наче небо синє.
Українська пісня - то початок з неї,
Ніжна і прекрасна, наче орхідеї.
І дзвінка мов дощик, що понад гаями,
На квітках у лузі вона із роями.
Не змогли б без неї промовити слово,
Вона барвінко́ва, вона калино́ва.
І прозоро - чиста, мов вода джерельна,
Хоч буває різка і бува пекельна...
Та за це ми друже її й поважаєм,
Той хто їй байдужий, від того тікає.
А хто зігріває ласкою своєю,
З слів вінок сплітає, завжди дружить з нею.
Ми завжди́ за неї боротися будем,
Хай вона мов сонях, розквітає всюди.
З журавлиним клином проліта над нами,
Хай вона над світом лунає піснями.
Нехай голуб миру, нею промовляє,
Хто її почує, нехай кожен знає.
Що без мови в світі неможливо жити,
Як скажіть нам люди її не любити!
Автор Тетяна Горобець
Прекрасні рядки Танічко! Нехай голуб миру, нею промовляє,
Хто її почує, нехай кожен знає.
Що без мови в світі неможливо жити,
Як скажіть нам люди її не любити!
Любимо! Славімо нашу співочу мову!