Бери усе!Без сліз і без жалю
Тобі віддам усе,що тільки маю.
Ні,не люблю,ти чуєш?Не люблю-
І в цій брехні,як в полум'ї згораю!..
Ні,не люблю!Чому ж моїм словам
Ти,мов навкірки,вперто так не віриш?
Бери,що хочеш-все тобі віддам:
Нічних зірниць осяяні сапфіри,
І срібні струни лагідних вітрів,
Гірських озер прозірчасті свічада,
Соснові храми велетнів-лісів,
Вогкий туман,що куриться,мов ладан...
Червоні маки в сонячних житах,
Небес ранкових волошкові хвилі,
Де так самотньо терпне білий птах,
Журливо манить за собою в ирій...
Тендітну зав'язь юної весни,
Вишневий сад,задумою сповитий...
Бери усе!Лиш серце поверни...
Бо як мені без серця далі жити?
"за собою в ирій..." - опечаточка? Вірш супер, як і всі ваші!!!!!!!!!!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це так задумано.Слово "ирій" зустрічається в українській л-рі,зокрема,в Шевченка,Котляревського,Грінченка.Його пропонують внести в новий правопис.Хоча трохи ріже вухо,бо ми звикли до "вирію".Дякую щиро а відгук!
Дякую за такі похвальні слова! 
Приємно,якщо це дійсно так))) 
