***
(Друзья, это стихотворение - просто «сопроводиловка»
для необычной фотографии, которую предложу вашему
вниманию. Один из закатов, которые я наблюдаю из
окон своей квартиры. Фото называется «Дракон полетел»)
Окно моей кухни выходит в мир
Такой фантастически – классный,
Как будто Вселенная шлет в эфир
Реальности дивные краски.
И вечером каждым смотрю я сон.
Тот сон – наяву, будто песня,
Где Солнца – закат, там, где Солнца – трон,
Где образам в небе так тесно.
О, как это небо красиво! Миг –
И вновь необычные краски.
То – странный цветок, а то – Бога лик, -
Меняет Вселенная маски.
Друзья, это фото дарю я вам –
Средь туч затесался дракончик!
Из всех тех чудес вам хотя бы грамм
Позвольте послать, хоть кусочек!
Як мило! І справді,яких тільки див не побачиш серед хмар:і дракони,і коні,і янголи,і ведмеді-все уява нашої безмежної фантазії!Теж люблю спостерігати за хмаринками(якщо є час,звісно).В наших напружених буднях так мало місця для романтики...
Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ой, мало, мало місця. Та інколи схаменешся, відкриєш очі - а там таке... Зуміти б ухопити мить
Як мило! 
І справді,яких тільки див не побачиш серед хмар:і дракони,і коні,і янголи,і ведмеді-все уява нашої безмежної фантазії!Теж люблю спостерігати за хмаринками(якщо є час,звісно).В наших напружених буднях так мало місця для романтики... 
класно ... це ж Ваша уява!