Залиш мені краплиночку себе,
Щоб очі твої бачити щоранку,
Вдивляючись у них безперестанку...
...Яка ж у них нестриманість живе!
Залиш мені краплинку теплоти,
Що вчора лиш до неї доторкалась.
Забулась й раптом знову закохалась
До відчаю. До сліз. До хрипоти...
Калінка-малінка, малінка моя...Гарно дуже -те,що любиш.Зробіть маленьку правку(для збереження ритму) -переставте місцями слова:"Щоб очі бачити твої щоранку..." І все буде ОК.
malinka відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую вам,шановний Михайло, за таку увагу)) Приємно
Гарний вірш, відчувається експресія, яка змінюється почуттям неминучості розтавання. Нажаль розтавання.
malinka відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Нажаль розтавання.
І немає про що шкодувати!Тому,що кожна розлука приносить нову зустріч.І у всьому є свої плюси.Я от люблю поласувати сумними почуттями,щоби наблизити радісні Дякую вам сердечно
Частинка цілого величного кохання, залишена на пристрасне прохання, у небосхил надію віднесе словами щирого нестримного зізнання.Сніжинкою чи краплею дощу повернеться на землю ніжне слово, щоб дати змогу кожному життю насолодитися взаємною любов'ю.
malinka відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00