Шугають думки, мов шаленії птиці:
Як жить: зупинитись?.. спочити?.. іти?..
А в небі спалахують Божі зірниці –
То душі стражденні освячуєш Ти!
О Боже мій милий! Чом воля – не криця,
Що кришить незгоди, як промені – лід?
Чом крицевий меч в нас в руках не іскриться,
Долаючи кремінь непроханих бід?
Напевне, тому, що ми – люди, не боги…
Лиш їх повеління нам силу дає!
Початок і право на чин лиш у Бога,
І благословіння на щастя своє!
За це йому наша покора й служіння,
Йому ми і шану, й хвалу воздаєм!
Любов наша вірна, тривка, докорінна...
А Божа Любов – на віки!.. Навзає́м!
Саме так - дорогий Олексо!!!
І я сьогодні про те ж написав.
Дай Боже всім нам злагоди і миру та Любові!
Тим більше на перезресті трьох Пасхальних Свят:
Християнської, іудейської та католицької.
Хай освітляться цим святом наші душі і серця.
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00