Недавно знайшла це в інтернеті. Я не знаю, хто автор (редакція моя). Хочу поділитися з колегами по перу. Цікаво ж!
ОПОВІДАННЯ ПРО УКРАЇНСЬКУ МОВУ
Було це давно, ще за старої Австрії, в далекому 1916 році.
У купе першого класу швидкого поїзда Львів-Відень їхали англієць, німець, італієць. Четвертим був відомий львівський юрист Богдан Костів. Балачки велися навколо різних тем. Нарешті заговорили про мови - чия краща, чия багатша і котрій з них належить світове майбутнє. Звісно, кожен почав вихваляти свою мову. Першим заговорив англієць:
- Англія - це країна великих завойовників і мореходів, які славу англійської мови рознесли по всьому світі. Англійська мова - мова Шекспіра, Байрона, Діккенса та інших великих літераторів та вчених. Отже, англійській мові належить світове майбутнє.
- Ні в якім разі. - гордовито заявив німець. - Німецька мова - це мова двох великих імперій Німеччини і Австрії, які займають пів Європи. Це мова філософії, техніки, армії, медицини, мова Шиллера, Гегеля, Канта, Вагнера, Гейне. І тому, безперечно, німецька мова має світове значення.
Італієць усміхнувся і тихо промовив:
- Панове,' ви обидва помиляєтеся. Італійська мова - це мова сонячної Італії, мова музики і кохання, а про кохання мріє кожен. Мелодійною італійською мовою написані кращі твори епохи відродження, твори Данте, Боккаччо, Петрарки, лібрето знаменитих опер Верді, Пучіні, Россіні, Доніцетті та інших великих італійців. Тому італійській мові належить бути провідною в світі.
Українець довго думав, нарешті промовив:
- Я не вірю в світову мову. Хто домагався цього, потім був гірко розчарований. Йдеться про те, яке місце відводиться моїй українській мові поміж інших народів. Я також міг би сказати, що моя рідна мова - це мова незрівнянного сміхотворця Котляревського, мова геніального поета Тараса Шевченка. До пророчих звучань Шевченкової поезії досі ніхто у світі не піднявся. Це лірична мова кращої з кращих поетес світу - Лесі Українки, мова нашого філософа і мислителя Івана Франка, який вільно володів 14 мовами, в тому числі нахваленими тут, проте рідною, а отже, найбільш дорогою, вважав - українську. Нашою мовою звучать понад 300 тисяч народних пісень, тобто більше, як у вас всіх разом узятих ... Я можу назвати ще багато славних імен свого народу, проте вашим шляхом я не піду. Ви ж по суті нічого не сказали про багатство й можливості ваших мов. Чи могли би ви, скажімо, своєю мовою написати невелике оповідання, в якому б усі слова починалися з однакової букви?
- Ні, ні, ні! Це неможливо, - відповіли англієць, німець, італієць.
- От вашими мовами це неможливо, а нашою це зовсім просто. Назвіть якусь букву, - звернувся він до німця.
- Хай буде буква "П", - сказав той.
- Добре. Оповідання буде називатись
ПЕРШИЙ ПОЦІЛУНОК
Популярному перемишльському поету Павлу Петровичу Подільчаку прийшло поштою приємне повідомлення:
"Приїздіть, Павле Петровичу, - писав поважний правитель Підгорецького повіту Полікарп Пантелеймонович Паскевич, - погостюєте, повеселитесь".
Павло Петрович поспішив, прибувши першим поїздом. Підгорецький палац Паскевичів привітно прийняв приїжджого поета. Потім під'їхали поважні персони - приятелі Паскевичів... Посадили Павла Петровича поряд панночки - премилої Поліни Полікарпівни.
Поговорили про політику, погоду. Павло Петрович прочитав підібрані пречудові поезії. Поліна Полікарпівна пограла прекрасні полонези Понятовського, прелюдії Пуччіні. Поспівали пісень, потанцювали падеспань, польку.
Прийшла пора - попросили пообідати. Поставили повні підноси пляшок: портвейну, плиски, пшеничної, підігрітого пуншу, пива. Принесли печені поросята, приправлені перцем, півники, пахучі паляниці, печінковий паштет, пухкі пампушки під печеричною підливою, пироги, підсмажені пляцки. Потім подали пресолодкі пряники, персикове повидло, помаранчі, повні порцелянові полумиски полуниць, порічок.
Почувши приємну повноту, Павло Петрович подумав про панночку. Поліна Полікарпівна попросила прогулятись по Підгорецькому парку, помилуватись природою, послухати пташині переспіви. Пропозиція повністю підійшла прихмілілому поету.
Походили, погуляли ... Порослий папороттю прадавній парк подарував приємну прохолоду. Повітря п'янило принадними пахощами.
Побродивши по парку, пара присіла під порослим плющем платаном.
Посиділи, помріяли, позітхали, пошепталися, пригорнулися. Почувся перший поцілунок: прощай, парубоче привілля, пора поетові приймакувати.
В купе зааплодували, і всі визнали: милозвучна, багата українська мова буде жити вічно поміж інших мов світу.
Зазнайкуватий німець ніяк не міг визнати свого програшу.
– Ну, а коли б я назвав іншу букву? - заявив він – Ну, наприклад, букву "С". Я своєю мовою можу створити не лише оповідання, а навіть вірш, де всі слова починаються на "С", до того ж будуть передавати стан природи, наприклад, свист зимового вітру в саду. Якщо ваша ласка, прошу послухати.
САМОТНІЙ САД.
Сипле, стелить сад самотній
Сірий смуток, срібний сніг.
Сумно стогне сонний струмінь
Серце слуха скорбний сміх.
Серед саду страх сіріє.
Сад - солодкий спокій спить.
Сонно сиплються сніжинки.
Струмінь стомлено сичить.
Стихли струни, стихли співи,
Срібні співи серенад,
Срібно стеляться сніжинки -
Спить самотній сад.
- Геніально! Незрівнянно! - вигукнули англієць та італієць. Потім усі замовкли. Говорити не було потреби.
Ну, хіба не чудова наша солов'їна мова? Це оповідання вдало доводить велич і багатогранність української мови. Звісно, для кожної людини її рідна мова наймиліша, а ми повинні пишатися своєю і берегти її, мов зіницю ока!
Лавинюкова Тетяна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Моя мила Наталочко, у мене є ще одна публікація, до речі, зайди послухай романс http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516405 , я впевнена, що ти його знаєш, але добре можна і ще послухати... І ще зайди за посиланням Олега Колібаби (під коментарем Олекси Удайка) - ото диво яке!
Дякую! Таки прислухався до Вашої поради, спробував. Ба навіть більше: захотів захистити бідного англійця, і дати йому можливість потішитися за його мову http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522636
Лавинюкова Тетяна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Гарна легенда. Особливо мені сподобались англієць, німець та італієць, які під час Першої світової війни їхали разом у воюючій країні до лінії фронту і настільки вільно володіли українською мовою, що змогли оцінити монотексти)
Лавинюкова Тетяна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Абсолютно слушне Ваше іронічне зауваження! Так, це така казка, як народні анекдоти: "летять у літаку Білл Клінтон, українець і баба Яга..." Фольклор, автор невідомий, ще й не таке буває!..
Заходьте, Ваші коментарі мають бути слушними...
А таке (читати зпереду і ззаду)
На ринок дід Кониран сіно ніс. Курка біб, а крук сир і рис. Кіт утік.
Лавинюкова Тетяна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Таке називається "паліндром". Знаю дуже суперові, тільки на російській мові: "Он дивен, палиндром: и ни морд ни лап не видно", "пчела звала: "В зале ЧП!"
А ще й Уляночка нахваляється! Чекаємо протягом дня! 
А Олег Колібаба яке чудо сотворив! 
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522636 От би усі ці твори десь зібрати в одне! 
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516405 , я впевнена, що ти його знаєш, але добре можна і ще послухати... І ще зайди за посиланням Олега Колібаби (під коментарем Олекси Удайка) - ото диво яке! 
Таки прислухався до Вашої поради, спробував. Ба навіть більше: захотів захистити бідного англійця, і дати йому можливість потішитися за його мову 
