Підбірку зроблено за умовами...
конкурсу "Новорічне теплослів'я"[/i
Сріблястість, мов ранок, стрічає земля…
Спинися,
молю я,
стихіє!
А то – захлинуся в конвульсіях я
від того,
що в серці...
жеврі́є...
Сріблястість довкола...
Усе холодить
і віти квітчає у бісер…
Гаптує пухнасту постіль –
не на мить,
мурує палаци у лісі…
Мете і хурделить...
холодна зима,
чуття мої кутає в ніжність…
Й мене на цім світі вже, мабуть, нема:
неволить, в полон бере...
сніжність…
Холоне в душі моїй поділ клітин…
Вже змерзли від холоду зуби…
Бреду у бархани, спираюсь на тин:
зима вже доводить...
до згуби…
…Та що за халепа?.. Пірнаю в буття!..
І чим холодніше, тим глибше…
Ще буде й у мене різдвяна кутя!
Надіюсь, не тільки,
не лише…
О, де вже той холод?.. Лиш поклику гук:
пірнаю... срібляно... під ковдру…
...І в лісі десь тріснув...
знеможений сук
і впав отрухля́вілий стовбур.
…А глибоко в небі, як завше, веснить!
І сріблом
сріблить
срібні
душі...
О, Боже, спини оту срібність!
На мить!..
Життя ж бо ми любимо дуже…
12.12. 2014
Іще завеснить і не раз,і не два! Сріблястість - то ще не...перлинність... Роздмухаймо вогник жеврійний,ов-ва!( як варіант==Ол-Ва) Зупинимо вдвох часоплинність...
Іще завеснить і не раз,і не два!
...в мене теж інколи прослизає така думка, Сергію! 
Хоч і гроб, так з музикою! Чи не так? 
Радий, що розтривожив... 
ТАКИ ЛЮБИМО! 
ТАКИ Ж ТАК, НАДІЙКО! 
Краса... 
