Молода невістка Варка
З свекрухою не мирилась,
Кожен день у хаті сварка,
Бо свекруха - як сказилась!
Кожен день не знає нащо
Хоче сина рятувати,
І невістку - це ледащо,
Треба вижити із хати.
-Ти - пройдисвітка й повія,-
Починає день свекруха,-
Сину зовсім ти не рівня,
Та хіба мене він слуха?
Та тебе ж бомжі й п’яниці
По всіх селах волочили,
А щоб від них відчепитись
Певне, вже не було сили?
Та на тебе глянуть гидко,
Подивись, на що ти схожа,
Он мордяка - вся червона,
Як у тому саду рожа!
Та невістка не журилась,
Звикла вже до цього Варка,
І в ранкову оперету
Перетворювалась сварка.
-Правду люди в селі кажуть:
Кривобока ви і коса,
Як ішли весною заміж –
Пузо було вище носа!
Тут ще треба розібратись:
Ваш синок - чия дитина?
Не з одним ви чоловіком
Гралися під кожним тином.
Знають вас у кожній хаті
І на кожнім повороті,
Щодня бігли до ворожок
І робили привороти.
І лише один знайшовся,
Бо він тоді добре впився:
Ви чар-зіллям напоїли,
То він здуру й оженився!
Ви забули, як Галина
Вам всі патли обірвала,
Як в хліві з її Максимом
На гарячому застала?
Тут невістка розійшлася
(Вже свекрухи було мало)
До свекора підскочила,
На весь голос верещала:
-Вас яка вкусила муха,
Що не скажете ні слова?
Розсудіть, хто з нас брехуха:
Я, чи жирна ця корова?
-За що мене й мого сина
Отак доля наказала?
Кожна з вас сказала правду
І нічого не збрехала!
Щиро дякую, Інночко!
