Говорила Зіна Раї:" Не життя, а казка.
Вже скількох приворожила моя гарна маска.
І костюми, і платтячка дуже гарні маю.
Скажу, що я ще й на маску за день заробляю.
А оті, хто їх придумав, ціну маскам знають,
натягнеш по самі очі - тебе не впізнають.
Хоч красива я є зроду, ще одягну й маску -
то хоч куди молодиця, дарувать лиш ласку.
Є у мене одна маска, ну зовсім простенька,
як Олесь у ній побачить, каже:"Солоденька!"
Марк приходив, був Микола і Сергій, і Федя.
Щоб привабить чоловіків, мінять маски треба.
Є у мене маски гарні ( в них ніби карати...),
як одягну - ходять хлопці круг моєї хати.
Як візьму ту, що з грибами, прибіжить Степанко,
про місця грибні він любить говорить до ранку.
Є ще маска особлива, на ній гарна піцца.
Як одягну, то відразу приворожу Гриця.
Ото ж дякую усім я, хто придумав маски.
Видно, й вони захотіли любові та ласки.
Їм тепер живеться добре, маски є за щастя.
Тільки чого добрим людям за маски ховаться?.."
Тільки не всім, Володю! 
Весела історія. 
