Зима минула, а весна не наступила.
Сніги пройшли, а сонця все нема.
Не вітер, не ангел, не звір, не людина...
Хто я? Ніхто... Чиї оце слова?
Навколо світ.. Він був... Чи не було?
А час? Час був? Бо часу теж немає..
Як не було його, все що раніш-давно –
То ніщо інше, як моя уява...
А хто я? Що уява є? Ніхто...
Тож, що цей світ?... Нетлінний...
Згоріть не може те, чого і не було...
Не знищити не створений витвір...
Хто я? Де я? Що правда тут?
Що є? Чого нема? А може.. Я – уява?
І тільки нескінченна круговерть із пут
З питанням вічним: Є я? Чи немає?