Коли ти померла, люба,
Я буду тебе чекати.
Спокута, тривожність скута,
Мені би тебе не знати.
Лежиш вже в землі, холодна,
Але все одно ти сяєш.
Думки би ті вже прибрати...
Напевно, мене почекаєш?
Портрет твій висить у вітальні,
За що ти так серце краєш?
Листівка залита кровʼю...
Без тебе не зможу, гадаєш?
Ті кляті твої обіцянки,
За що це мені все, люба?
Не можу нормально спати —
Була ти зі мною груба...
Бліда моя шкіра й очі
Давно вже червоні стали.
Не можу я більше жити —
Частину душі забрали.
