/любі мої, це, може, не зовсім віршик, просто Ляля хворіє і трохи нудьгує, бо їй не можна виходити з дому.../
ніхто не розкаже, ЯК шукати і ЩО шукати
у когось вогонь в душі і думи про вічне, і не перо - кинджал,
і не слова - грім, не почуття - шал. добре, мабуть, їм.
а в мене тут чай із самотністю і з мелісою,
бо кава - то завше розмова, то вічне "ще хтось"
а я наодинці з думками їх неквапно записую,
є у цьому певна нікчемність...
маю хронічну недугу для балакучих - проблеми з горлом.
класичну болячку усіх крилатих - смуток на віях.
мені літати б... а я все горнусь... слабкості вияв.
а в мене літо в бузкових капцях, ліки у жовтих капсулах
коли тримаю їх і приймаю, схожа на Нео з "Матриці",
тільки для мене двійкові коди - це перешкода
(Ляля ніколи не була сильною у математиці)
Таки тягне на щоденникарство, еге ж?
Головне з'їсти правильну пилюлю... Бо
Ляля Бо відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
та ні, Корвіне, на щоденники не тягне, просто вони не вимагають сильного розумвого напруження, а коли в мене "квадратна" голова, нічого іншого, на жаль, не втрафлю. отак. дякую за візит та небайдужість!
"а в мене тут чай із самотністю і з мелісою,
бо кава - то завше розмова, то вічне "ще хтось""
"мені літати б... а я все горнусь... слабкості вияв." супер!
Ляля Бо відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую! 
дякую! ну, враховуючи, що найбільші плани у мене на п"ятницю, думаю, все буде ок)
Не хворій, але продовжуй писати в тому ж дусі 
