Пишні щічки жовтеньких квіток
Заціловує сонечко з неба.
Я сплітаю з кульбабки вінок,
Але думкою лину до тебе.
Враз забракло повітря мені...
Пригадала взаємні зізнання,
Незабудки в очах голубі,
Що зронили у серце кохання.
Як сплела пальці рук у вінок
І тебе сповила ним грайливо.
У шаленстві щасливих думок
Спраглі губи шукала квапливо...
Серед теплих кульбабкових мрій
Незабудки малі голубіють,
У віночок вплітаю їх свій,
Щоби він тобі спогад навіяв.
09.05.2012р. Сатанів
Для ілюстрації твору використана картина Ольги Воробйової.
http://www.liveinternet.ru/users/4284186/post175812026/
Твій настрій, Наталочко, теж зараз кульбабку сонячну нагадує. Я така рада!
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, мабуть свіже повітря вивітрює негативні думки та залишає одні позитивні емоції.
А знаєш, Аллочко, радіти за когось не кожен уміє. Ти - виняток! До усіх твоїх чеснот, відомих мені, добавилася ще і ця - радість за іншу людину.
Гарно!
А під віршем місце написання?
Через моє містечко проходить автобус на Сатанів...
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, це місце написання. Перебувала у санаторії, пила водичку, ходила на прогулянку в ліс, дихала свіжістю молодої зелені. От і згадувалось, і писалось...
А місто Бучач я знаю. Свого часу вчилася в Тернополі, ще в період трудових десантів студенства на село, на картоплю
Мило,ніжно,пречудово,а віночок із кульбаб нагадав мені дитинство й також молоді літа.Ти ж у серці своїм збережи ту маленьку блакить незабудки, що тремтливо вплітала тоді поміж сонячні квіти оті.
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Коли несла в руках маленький букетик жовтих кульбабок і голубих незабудок, зустрічні милувалися поєднанням. А виглядало дійсно гарно.
Одна пані навіть сказала, що схоже на нашу національну символіку.