Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Тетяна Луківська: На нашу лавку осінь підсідає… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Відочка Вансель, 27.10.2012 - 18:19
Мені подобається Ваше написання віршів.Я б сказала-довершено і бездоганно.Ні до чого придратися.Не всі коментарі розумію.
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я осінь люблю найбільше, це пора мого приходу у світ, надто люблю хризантеми, але чомусь завжди сумую, дякую Вам
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Чомусь сумно, Наталю, дякую
Ліна Біла, 27.10.2012 - 16:42
Гарно як)))))))))))))))))))))Аж дух прехопило і цю картину ніби в мені пережито)))))))))))))))))))0
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за таке сприйняття
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Ігоре, нещодавно Ваш вірш читала на іншому сайті, молодець
Konst, 27.10.2012 - 13:59
Тетяно, журливий вірш, зачіпає. Але негаразди з логічними наголосами: "Що саме зустріч тут була остання". Мабуть потрібно "Що тут саме зустріч була остання". "Осінь моя стоїть в букеті…листом" читається"ОсІнь моя стоїть в букеті…листом". "у другу долю завертає" - мабуть таки вже ж "завернула", якщо залишилися тільки спомини. А втім загальне враження добре - це я прискіпуюсь, як колега. У мене теж є подібні вірші - дуже перекликаються з Вашим настроєм. Доброї вдачі Вам! Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я Вам вдячна за такий аргументований коментар. Та , на жаль, поправки неможливі, наголоси скрізь враховані за розміром і ритмом. А моя осІнь саме сьогодні стоїть в спомин букетом листя, а його (ось нещодавно) з іншою долею. Ось такий смуток і навіяв ці рядки. До зустрічі.
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, по-осінньому і покавуємо
Schicksal, 27.10.2012 - 12:34
Осінь - час життя. Особливо коли воно проростає віршами. А лавка наповниться знову.
Ninel`, 27.10.2012 - 12:07
Тетянко,у Вас сьогодні такий бальзамуючий,для душі вірш!...нічого,що з сумом...щемить душу...та такі вони осінні дні,наводять думки...вірш http://stat16.privet.ru/lr/0b0eb23689acc05dcda6d5162b411c4c Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Нінеле, сьогодні ми по-доброму сумуємо, твій вірш теж прекрасний.
Олена Бондар (Бондаренко), 27.10.2012 - 12:01
Осінь - завжди легкий, світлий сум. Сум і спогади, роздуми. Така пора. Восени не сумують, мабуть, тільки діти. Гарного Вам дня і щасливої осені.
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Олено, за візит і розуміння
Н-А-Д-І-Я, 27.10.2012 - 11:56
Гарно, Танюша... Жаль тільки, що кохання не взаємне... Але все ще буде!!Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Надю,просто, осінь навіяла давню сумоту, ось і перебираю думки в слова...
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро вдячна, Дануто, давно не чулися
|
|
|