http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00412547.mp3
Сплива з водою наш роман.
Весняні грози стишить літо.
Любов'ю я була зігріта.
Невже це був лише обман?
До тебе ніжно пригорнусь
почути шепіт губ гарячих.
Все як завжди та вперше,наче,
відчула холодність чомусь.
Чом не голубиш як колись,
в руках не в'ється дужих тіло,
тобі перечить я не сміла,
а, ти ж на мене як моливсь?!
Не дивина - весняний сніг
на наш поріг ляга востаннє,
не вірю я, що ми кохання
з тобою кинемо до ніг!
Я прожену із серця щем,
і сподіватимусь на долю,
якщо не так, я не неволю,
все з першим відійде дощем!
Весни не радує розмай,
якого щастя ми хотіли,
хоч зберегти і не зуміли,
промовить не спіши: " Прощай!"
Не поспішай!
Щира подяка чудовому музиканту і поету АНАТОЛЬЕВИЧУ за прекрасну мелодію! Наснаги йому і шани!
