Край дороги квітли чорнобривці,
Милували зір закоханих людей.
Та знайшлись такі черстві і ниці,
Що зім'яли цвіт в спекотний день.
Плачуть чорнобривці при дорозі,
Жалібно так кличуть підійти:
"Милий мій, чи ти іще у змозі
Подолать незвідані світи?"
Приспів:
Чорнобривці зів'ялі,
Наче втрачена воля,
Наче зламана доля, –
Мій покривджений світ!
Ви раніш чарували,
Мої квіти печалі,
Мов птахи у неволі,
Нині зламаний цвіт!
Підійшов прохожий до зів'ялих,
Підібрав, джерельною полив.
Але вельми сильно лист зім'яли –
Квіти все ще никли до землі...
Плачуть чорнобривці при дорозі –
Ой, немилий їм жорстокий світ!
Вже курличе осінь, журавлина осінь:
"Нелегкий у вирій переліт".
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую пане Орле! Може, й музику напишете? Будемо співати разом! Я свою "Хату" на мою ж музику виконував у нашій установі квартетом! Непогано виходило! (зверніть увагу в циклі "Отчий дім")
... дивний світ - для когось краса (ідеш буває засмучений, а тут квіти ростуть - і якось на душі стає легше, тепліше), але є незрозумілі люди, яким ці квіти ніби чимось завинили
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Тільки сьогодні на дачі пересаджувала на клумбочку чорнобривці. Я їх так люблю! І вперше чую, що вони квіти втраченого кохання. Звідки Ви таке взяли? Хай вони ростуть і квітнуть для насолоди! Шкода чорнобривців у Вашій пісні! І це все люди!..
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, Образи людей! Чому б тоді "у вирій"? Дякую за розуміння, Людо!