Через Рось мене перевіз.
Залишив серед трав і туманів.
Шепотів воді верболіз,
Умовляв її, мов кохану.
Я брела по росі у день,
Що так тепло здіймався на сході.
Відчайдушно шукала пісень,
Не знаходила чистих мелодій.
Побреду ще туди,
Де трава-горицвіт,
Наче папороть, квітне щоночі.
Загублюсь серед трав,
Чи посе́ред століть -
Пісню хай верболіз нашепоче.
Перевіз мене через Рось...
Раніше наша річка Рось була глибока, чиста, повноводна. Навесні, коли танули сніги і лід, велика вода зносила міст під берег і тоді діти, йдучи до школи, перепливали річку на човні. А зараз збудували міст дуже високий, але річка стала мілка, можна перейти вбрід. Все заросло очеретом, немає господаря на річці, так само як у лісі і в полі… Дивитися на те, як змарніла краса краєвидів, сумно…
@NN@ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
пані Олю, ви нагадали мені ще один вірш *із старих зошитів* дякую, він, з мого погляду не має ніякої поетичної цінності, тай написала я його в 92 році, а все ж...
АКле ж таки перевіз! 
