Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Наталя Данилюк: І це мине… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам, люба Наталю, за співзвучність думок, за теплі слова!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Наталочко, дякую щиро! Рада знову Вас бачити!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам щиро за приємний візит і теплі слова!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Сонечко! Трішки торкнулася більш глибокої теми (на відміну від пейзажної лірики, яку так люблю! ), тому радію, що мої любі читачі так позитивно сприйняли цей скромний вірш!
Валентина Курило, 01.11.2013 - 11:41
Хочеться вірити у вічне і незгасне наперекір всім негараздам. Наталочко, браво!!!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Пані Валю, вірмо і хай всі негаразди відійдуть на задній план, бо коли людина має якусь високу мету і наміри її світлі, всі проблеми вдасться подолати. Дякую Вам сердечно на доброму слові!
морський лев, 01.11.2013 - 11:24
так так... любов!? може ? думаю , можливо і не правильно, що і вона минає, любов, .../ так якось все побудовано, все минає, абсолютно все, але любов, вона хоч і минає, але залишає якесь почуття безкінечності, тобто і не важливо стає що ти любив, коли, і де, і чим , кого! просто вона, ця любов перестає бути підвладна часові, вона просто заповняє все, і час і простір... на такі думки от мене навернули!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ви - мудра людина, пане Леве, і Ваші думки співзвучні моїм! Я теж вважаю, що цей згусток енергії не розсіюється у Всесвіті і не щезає безслідно. Він дійсно наповнює собою увесь простір і створює довкола людини світлу ауру. Хай скільки промине часу, а ця аура не потьмяніє, навіть після смерті людини вона залишиться, як її слід у вічності... Щось таке приблизно... Ото понесло мене філософствувати серед ночі!.. Дякую Вам за таку приємну розмову! Радію, що заходите до мене в гості!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, люба пані Крилата! Радію, що мій скромний поетичний доробок припав Вам до душі!
ОЛЬГА ШНУРЕНКО, 01.11.2013 - 11:19
Мудрі слова Соломона живуть у віках – це істинно так!Щодо плинності часу, то чомусь чим стаєш більш дорослим, тим швидше він минає. Стосовно почуттів, чим молодша людина, тим більш вона емоційна. І коли бувають занадто емоційні люди похилого віку, то вже є аномалія, так вважають лікарі і вчені. Хто є хто? Вічне питання… Всі помиляються і всі – небезгрішні. Однозначно, потрібно бути більш обачними у спілкуванні з людьми, тим більше закривати очі на недоліки, тому що досконалих людей немає… МУДРИЙ ТВІР ВІРШ, НАТАЛЮ, ГЛИБИННИЙ, ЩЕМНИЙ, ЩИРИЙ! Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мудрі слова, Оленько. Життя усе розставить на свої місця. Не можна бути надміру довірливим, але й занадто обережним теж. Бо так можна закритися від усього світу і марно прожити життя. Люди тягнуться до духовно споріднених і це цілком природньо. Хтось обпікається, а хтось знаходить близьку душу. Дякую Вам сердечно за такий глибинний коментар!
Н-А-Д-І-Я, 01.11.2013 - 11:16
Все в житті проходить, лиш справжня любов вічна. Сильно сказали, Наталочко!.
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Надієчко, радію, що поділяєте мої думки! Так, справжня любов залишає відбиток у вічності і час не має над ним ніякої влади. Дякую Вам!
Олекса Удайко, 01.11.2013 - 11:15
"хто друг, а хто є ворог..." ПОДІЛІТЬСЯ СВОЇМ ЩАСТЯМ - ПРОЯВИТЬСЯ ЯК СВТЛОЧУТЛИВА ПЛІВКА... На моїй стор "Друг чи недруг" (відвідайте, якщо матимите час, Натасю!) Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ваша правда, пане Олексо: заздрощі розвінчують лукаві маски і показують справжню личину так званих друзів. І тоді починаються всілякі плітки та інтриги. Та є й ті, хто щиро порадіє за успіхи друга, бо світ не без добрих людей. Обов'язково зазирну до Вашого вірша. Дякую за коментар і мудрі слова!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Друже! Сьогодні зранку лише розплющила очі і одразу надихнулася на кілька рядків, а далі, як-то кажуть, накрило з головою - отак і народився цей вірш. Радію, що не оминаєте і завжди відгукуєтесь теплими словами!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую щиро за такий схвальний коментар! Радію приємному візиту!
Ліна Біла, 01.11.2013 - 10:27
любов рідних певно...сама цінна..хоча це лише моя думка...досить мудро,треба так себе налаштовувати,щоб далі жити,а не тягнутись ним...
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мабуть, Ви маєте рацію, Сніжанко: хто любитиме нас більше за рідних батьків? Хоча, буває, що й зовсім чужі люди можуть зріднитися душами і любити не менше. Дякую Вам щиро за такі правдиві роздуми!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам сердечно за таке гарне побажання! Навзаєм!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам за це тепле дружнє серденько!
|
|
|