Переглядала папку на якій стоять дати
1985-2005,
старі вірші з мого старого життя,
деякі навіть не вірші - замальовки,
один з них здивував, навіть вразив,
дата написання 199 і три крапки...
Необезсудьте...
Щема серце заполонила,
тисне в грудях, не відпускає.
Бачу - Україна мила
в кайданах. Чому так буває?
Як це, скажіть, українці?!
Якщо себе так назвали,
Чому змогли, наодинці.
кинути Неню з каїном.
Хто ми, чиї ми діти?
Хтось відповісти зможе?
Жахаюсь. До чого дожили -
Спаси і помилуй Боже.
Щема серця не відпускає,
тисне і тисне на груди -
Моліться, ридайте люди,
плачте гіркими сльозами,
бо коли Неньки не буде
станете ви злидарями.
Вставайте, годі дрімати -
боріться, рятуйте нині,
допоки не розідрали,
не продали Україну.
@NN@ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
У мене є ще один вірш, я колись його висталяла, а потім, був якийсь збій в компі і все видалилось, і я не стала поновлювати, але він ровесник цьому - трішки про владу. Може виставити?
