«Яка різниця між реальністю та вигадкою?
Вигадка має сенс!»
(Том Кленсі)
Дні мої світлі в синій сорочці:
Дарую вас туманному світанку.
Літо прийшло суничне
У мою осінь бересклетову:
З того часу черлені світанки
Кожного ранку полуничного*
Гасять голос дзвону старого храму
Чи то в сліпоті туману «минуле»,
Чи то в кислуватому присмаку
Недозрілих ягід радості**.
Пахне трава – як пахне тільки тут –
На вологих росяних луках Ерінн,
Де тиша тільки червневої ночі,
Коли птахи-поети сплять
У верховітті дерев буття.
Хтось одягнув сині шати неба
На ці зелені пагорби Керрі***,
Хтось поселив чорноту ночі
У кинутих замках Голуей****.
А я – сивобородий мандрівець
У сивому тумані «сьогодні»
Розчиняюсь…
Примітки:
* - колись в графстві Роскоммон колишній поштар Даніел Догерті вирощував дуже смачну полуницю. Казали, що цей сорт полуниць він сам створив, але це неправда. Це сорт «Джорней» - він привіз розсаду з Вірджинії у 1959 році.
** - а радість завжди кислувата на смак. Ейфорія не рахується – це інша пара кльошів. Я це зрозумів, коли в свій час після п’яти днів блукання в тайзі на Юконі ми раптом вийшли на селище індіанців. Давненько то було…
*** - до речі, в графстві Керрі в мене є хороший знайомий – Ронан МакНейлл. Крім того, що він хороший скрипаль, він ще знає на пам'ять купу давніх ірландських скел, в тому числі скелу «Руйнування дому Да Хока» («Togail Bruidne Da Choca»). Він живе в місті Дінгл на вулиці Ан Гарран. Колись він мав власну крамницю – що там тільки не продавалось, але і чудове віскі «Тірконелл». Це віскі з моєї маленької батьківщини – з Донеголу (Дун на нГаллу)…
**** - правильно все таки казати не «Голуей» і не «Голвей», а Галлів. Старих кинутих замків там багато, але є один особливий – замок Фіддон біля селища Туббер. Там місцеві жителі бачили привид О’Фіахраха Айдне – чесне слово!
Літо прийшло суничне і в мою осінь, Шоне.
Тому чимось таким близьким віє від тих далеких чужих пейзажів і сивого туману "сьогодні".
Ви заворожуєте, Шоне, як ворожій...
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
розкрасити своє минуле у такі мирно-земні кольри, напонити його запахами літа і в сумовитій осені сьогодення насолоджуватись присмаком дозрілих ягід радості...які вони на смак, Шоне?
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Різні на смак... Бувають солодкі, бувають кислуваті, бувають гіркуваті... Насправді...
В ваші слова просто занурююся з головою... поринаю... і ніби сама стаю частиною того дійства... того прекрасного ірреального світу... під шатами такого неосяжного неба...
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за розуміння і приємний відгук.... 
