Жінки-поетеси, талант наш - це дар?..
Бо, зрідка, здається, що... наче тягар.
Немов саранИ, налетів рій вагань...
Чи комусь є діло до наших волань?
Чи хтось розуміє, що наші вірші -
Хвилинна розрада для серця й душі?
Що так від конвеєра буднів втікаєм?
Що біль свій римуємо, і - відпускаєм?
Бо так повелося із давніх-давен,
Що ми для сім'ї в цьому світі живем.
Буває, здається, що ти - як раба...
І в тіла з душею іде боротьба...
А кохАні, нерідко, у вільні хвилинки
Бажають, щоб ми з них" здували пилинки",
І тістечка свіжі пекли кожен день...
Не заснути і діткам без наших пісень...
І так - з ранку до ночі. Цікаво? Чи ні?
А тИ часто чуєш натхнення пісні...
А муза сидить на плечі і шепоче...
Ніхто більш не чує. І кожен щось хоче...
Чи комусь потрібен наш "внутрішній світ"?
Чи комусь цікавий "душевний політ"?..
*******************
І поетів, мабуть, розуміють одні лиш поети...
Зате ми тепер, всі разОм, сидимо в інтернеті.
10.06.14.
Дякую вам за розуміння! Заходьте ще! 
Дякую вам! 
Так воно є! 
