Ти, мов фея казкова,
на мить прилітаєш у гості...
Своїм шармом, як шлейфом,
довкола усе огортаєш.
Розмовляєм з тобою
до втоми, дрімОти, до млості,
і коктейлем з емоцій
невпинно мене пригощаєш.
Коли очі заплющу,
то бачу тебе, моя люба...
Дивовижну красуню
із поглядом дикої мавки.
Моя пристрасть, жага,
рятівниця, й подекуди, згуба,
що мій час випиває
із впертістю чорної п'явки.
Непокірне дитя
мого настрою і сьогодення...
То бунтуєш ображено,
то безпорадно ридаєш.
Вислуховуєш сповідь мою,
всі тяжкі одкровення,
у найважчі хвилини мене
до грудей пригортаєш.
Хоч сама така різна,
немов дві істоти в одній.
Твої крила фарбуються
барвами хамелеона...
Ти часОм замовкаєш
печально в тривозі німій,
мов богиня підземного царства,
мов та Персефона.
Ну а іноді сяєш теплом,
виграваєш на арфі,
ми співаємо разом про
радість життя на Землі.
І стають золотисто-медовими
крил ніжних барви,
і я пещусь під сонцем,
і гріюсь в натхнення теплі.
Ти буваєш святою,
як діва, безгрішно-цнотлива,
й безсоромно-звабливою,
наче схмеліла блудниця.
То чекаєш наївно
повік нездійсненного дива,
чи, стомившись, говориш,
що вірити в диво - дурниця...
Часом сильна і вперта,
а часом налякана й тиха...
Ми з тобою так схожі,
ти наче моє віддзеркалення.
Ти нашіптуєш рими
на вушко нав'язливо, стиха...
Моя Музо, царівна моя,
дивне марення...
Я вклоняюсь тобі,
рятівнице від сирості буднів,
за уміння витягувать з прірви
нездійснених мрій...
За уміння шукати людей
у куточку безлюднім,
за уміння в роздвоєнім серці
спинити двобій...
30.08.14.
Муза Ваша чарівниця,не жалкує легкого пера,і дарує радість і натхнення зовсім не дарма!..Вірш чудовий,..в обране не гріх забрати,..щоб колись ці дні,..як спогад мати...
Богданочка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую Вам, Ольго!Рада, що Вам сподобалась моя Муза! Сподіваюся, Ваша Муза не ревнива...
Щиро дякую Вам, Сергію! 
Не так давно і я музі присвяту писав...
Щиро дякую Вам! 
Щиро дякую Вам, Ірино!!! 
вона у Вас -чудова 
