Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Світлана Моренець: … А МАТЕРІ ЧЕКАЮТЬ - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Н-А-Д-І-Я, 22.02.2015 - 18:32
Неможливо без сліз читати ці рядки... Гинуть діти, батьки залишаються сиротами... Як це усвідомити, як перенести? Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, Надю, неможливо без сліз бачити все це...
Валя Савелюк, 22.02.2015 - 18:10
страшна трагедія народу нашого... і так віки й віки... зростила орла одинока голубка - от ми і називаємо Украну матір"ю - голубка... а сини - Орли хай береже Господь кожного сина і Богородиця за кожного молиться а загиблим героям - вічна слава Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Яка ж сильна наша нація! Сотні літ її гноблять, розділяють, нищать, а ми є і сміємо боротися проти такого страшного лиха. От тільки ціна нашого виживання – жахлива...
Анатолійович, 22.02.2015 - 18:02
Немає більшого горя для матері, ніж втратити свою дитиночку-кровиночку... Ви написали не просто чудовий, сильний,страшний своїм драматизмом вірш - Ви написали справжній народний епос у жанрі "плач". Низький Вам уклін!
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
О, дякую!!! Ваш коментар окрилює. Це дійсно плач (сама аж запухла, поки написала). Така назва мала бути, але в мене вже є "плачі", то вирішила не зловживати.Прошу заходити на чай Ви сильно підняли мені настрій, ще раз дякую! ptaha, 22.02.2015 - 17:04
У баби Онисі було три сини.У баби Онисі синів нема. На кожній її волосині морозом тріщить зима. Я горя на світі застав багато. Страшнішого ж горя нема, ніж те, коли старість мати в домівці стрічає сама. Немає такої біди і муки, ніж сумно з-під сивих брів дивитись щодня, як внуки ростуть без своїх батьків. В.Симоненко ходить історія колами, ставить свої граблі - знову душі надколоті від тієї - наосліп - ходи... (це вже мій експромт ) Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
"не наступайте вкотре, нерозумні,на кинуті одні і ті ж граблі"... – це моє, із давнього... Думки пересікаються, видно, в одних сферах інколи літаємо. Дякую за експромт і В. Симоненка. Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Поки написала – аж опухла від сліз... Дякую за співчуття, Роя! |
|
|