Живуть ще? ...після щастя ось такого.....
Невже буває... Правда?! ....дивна річ....
Коли в руках твоїх півсвіту мого!
А розум.... все блукає поміж свіч,
так хитро кимсь запалених і..... швидко
якраз на відстань думки у пітьмі....
Щоб все за світло те чіплялась хитко...
Й надії знов тривожила...... марні́....
Один твій дотик..... й мрія стрепенеться!
Ледь чутний подих.... й, (віриш?) я - жива!
....І ніжність пестощ у мені озветься
відлунням вічних мук.... Любов... Жага....
Нервовий струм на пальцях - мною водить....
І волю всю збирає владно вмить!...
..."Піддайся!" ....серце так настирно юдить....
..."Болітиме...." щось совість жебонить....
Та все чомусь не слухаю... Навіщо?!
Така красива я у цих руках.....
І поки ще тримаєш, знаю - вічна!..
...................................................
....чи знає щось ручний про волю птах?!....
