«Смак помаранча танцюйте. Різниця
літепла й літа повільно розтане
там, у повітрі Вітчизни! ...»
(Райнер М. Рільке)
А в нас в Ірландії
Не ростуть помаранчі
Тільки смак витанцьовуємо
Ногами несамовитими.
Тільки запах - білих квітів картоплі
Танцюємо кожного сірого вечора,
Кожного дня похмурого -
І то джигу - танець повного місяця.
Чи може тобі
Забракне повітря для танцю -
Цього літеплого повітря вітряного,
В якому літають оливні бджоли
(Гудуть біля скронь)
Вітряного нетривкого повітря ірландського,
Серед якого на дорогах-толоках
Смак помаранча танцюють
Сновиди-ірландці: люди землі порізаної,
Розділеної, покраяної, пошматованої,
Наче пудинг ірландський
Печений-перепечений у війнах кланових,
Догмами-забобонами приправлений,
У печі нескінченної ворожнечі спечений.
Танцюймо!
Запах вересу, смак столітнього віскі -
Танцюймо!
Запах горілого торфу, гіркоту світлого елю -
Танцюймо!
Може й бідна наша земля на смаки
Й аромати запаморочливі -
Танцюймо!
Під звуки скрипки-каліки
Кулями подіркованої
Танцюймо!
"повітря ірландського" не годиться. треба вести від такого ірландця, що ніде в світах не бував, а у вас тут ніби емігрантська ностальгія
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
90 % відсотків ірландців живуть за межами Ірландії. Я і сам багато мандрував по світу і відчував себе вигнанцем. А індоді і в себе вдома в Ірландії відчував себе вигнанцем.... Ніби то і наша земля в Белфасті, і ми чужі на своїй землі....
А у нас в Ірландії все багатозначне... 
Танцюймо, смак волі!
