Степи, поля без меж, без краю -
Усе снігами замело!..
Зорю вечірню зустрічаю;
Вже спить засніжене село...
Як неприкаяний, блукаю -
Мабуть, ніколи не змінюсь:
В душі то плачу, то співаю,
Та вже давно я не сміюсь.
Мені до пекла чи до раю?
Куди не йду, а поруч — ти,
І подумки завжди вертаю
Туди, де веснам не цвісти...
Заплющу очі - і літаю,
Йду за тобою, як сліпий...
Ти відпусти мене, благаю,
Бо я ж не лялька, я живий!
Для тебе хто я?.. Я не знаю!
Ти хто для мене: вічність, мить?
Я в душу двері відчиняю -
Знадвору сніг летить, летить...
Дякую моїй донці Аліні за чудові ілюстрації.
Дуже гарний вірш!!!
Сумно Толю!За два кроки вже весна, а ти ще зиму не готовий відпустити....Пускай пошвидше Весну, хай зійде крига на серці, хай запахнуть тобі свіжістю підсніжники!розправ крила друже політай, не лише в уяві, а й наяву!Хай сонце зійде в тебе в душі!!!!
P.sКупи лопату для снігу, і почисти дороги до свого серця, хай сніги не загороджують тобі шляху до щастя!
Анатолій В. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Наталочко! У мене теж вся надія на весну! Дякую, друже ...А лопата, десь булааа...