Умирає любов від утоми, а ховає її забуття.
Жан Лабрюєр Коли ти стрів той юний погляд кароокий
й потупив очі соромливо вниз,
а там – трава, а там – незнаний світ широкий…
Й неспалений вогнем притулок одинокий,
без котрого тобі не обійтись;
коли удруге погляд стрів на випускному,
і обгорнув крилом обох той білий вальс,
а серце билось, мов чмелений метроном. І...
несила відвести убік очей, до втоми,
й лоскітним вам примарився аванс;
коли її нема, а думка жаско млоїть,
і там, де серце, – вакуум, діра;
коли все інше вас уже не непокоїть.
й не мариться ганебне щось в житті укоїть,
та слово від одухи завмира;
коли до тебе хіть опівночі заскочить,
й майне, як тінь, уявна насолода,
(вона – мов сонця промінь серед ночі!)
й згадаються у білім вальсі чари-очі –
за пам’ять ту велика нагорода;
а ще – коли на ум не йде в часи негоди
ніч-ч-чого, лиш отой єдиний шанс,
а вам – про інше щось і думати вже годі,
нехай у світлу днину чи у непогоду –
згадався той
останній
білий
вальс;
коли в якісь тяжкі для вас обох хвилини
скотилась по щоці поли́нова сльоза,
а думка та, немов з глибини вод перлина,
до ваших світлих днів все
лине… лине… лине,
БУЛО КОХАННЯ!
Й не проросте на ньому д и к а д е р е з а!
_______
…Усім нам личило б таке Кохання –
Злетіло враз –
й до самого
заклання…
19.06.2016
коли її нема, а думка жаско млоїть,
і там, де серце, – в а к у у м, діра;
коли все інше вас уже не непокоїть.
і хочеться велике щось в житті накоїть,
та слово від розлуки завмира;
Ось так, по-справжньому! Прекрасний твір, Олесю
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Прекрасно написано, пане Олексо І я знаю двох таких людей, що пронесли своє кохання через ціле життя, але так і не жили разом. Кожен має свою сім'ю, а от щастя... не зовсім
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Без нього важко, сірий світ,
то де твоє, одне кохання?
щоб рвалася душа в політ,
щоб не була, як агнець на закланні.
Знайди своє, пече де погляд,
рука в руці, сердець биття,
завжди з коханням своїм поряд,
удвох пройди усе життя.
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
коли удруге погляд стрів на випускному,
й крилом на вас майнув той білий вальс СВІЖІСТЬ ЮНИХ ПОЧУТТІВ, ПАЛКІСТЬ І ЛЕГКІСТЬ ДИВОВИЖНОГО КОХАННЯ... - УСЕ В ЦИХ ЧУДОВИХ РИМАХ!
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Читаю вірш, наче переглядаю історію чоловіка, серце якого сповнене любов'ю, що червоною ниткою йде поруч з ним по житті... всім личить таке кохання і воно творить дива!
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Все в цьму житті буває, бо на віку - як на тому ланові безмежному..
Прекрасний твір, Олесю 
Дякую, Мар"янко! В тебевчуся! 
І я знаю двох таких людей, що пронесли своє кохання через ціле життя, але так і не жили разом. Кожен має свою сім'ю, а от щастя... не зовсім 
Буває... Та краще без мороки! 
...як для Вас, Небесна... ё! 
СВІЖІСТЬ ЮНИХ ПОЧУТТІВ, ПАЛКІСТЬ І ЛЕГКІСТЬ ДИВОВИЖНОГО КОХАННЯ... - УСЕ В ЦИХ ЧУДОВИХ РИМАХ! 
... а я Вам! 