Вийшла з хати стара мати
Зустрічати сина,
Вкотре Бога попрохати
Зберегти їй сили,
Стріти щоби, як годиться,
Бо ж живий... приїде –
Не потрапив до темниці
Чорного Аїда*.
Не прийшов він, а приїхав,
Хоч і з костурами,
Син її, її утіха:
«Здрастуй, моя мамо!»
Губи в мами затремтіли,
Плечі затряслися,
Очі раптом запотіли,
Руки – обнялися.
Всі сусідоньки – навколо,
Друзі, як родина.
На селі ж свої закони:
Швидше скатертину.
Стіл багатий накривали
Салом, пирогами,
І раділи, і співали.
Біля сина – мама…
Ще усміхнено-красиві
Щоки її, губи,
Тільки коси стали... сиві –
Їх синок голубить.
Люди розійшлися з хати,
Костури ж – при сині,
Помагає йому мати.
Ноги – в ранах, сині…
Та радіє ненька-мати:
Біди всі минуться,
Можна усе подолати,
Тільки б не зігнуться,
Бо не має вона права
Зараз околіти,
Ліки відшукає, трави,
Виходить до літа…
Аїд* – цар підземного царства
26.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
