Фестонно-темний край лісів здаля.
Корсетка пишна, смарагдова плахта,
В стрічках вінки, як гордовита шляхта, -
Весна, прибрала в оксамит гілля.
Смереки і ялини мовчазні,
Стрункі й високі - сонця наречені,
Мережива гаптують незліченні...
Та виріс буйний клен в гущавині
І потягнувся віттям до ялин.
Знайшов струнку красуню серед голок...
Ще опиралась злякано і кволо,
Та доля почала фатальний плин.
Кохались так, несхожі і чужі,
Два дерева, дві долі неспокійні, -
Здіймали крони аж за хмари сині,
Туди не долітали і стрижі.
Нез"єднане зійшлося назавжди!
Серця смерічок спалених, - трембіти
Співали тужно й почали сивіти
Гірські вершини, танули льоди.
Кохання ткало власний гобелен.
Розлоге почуття спізнало вежі,
Зламало опір в темному безмежжі
І доньку Скрипку* дав Ялині Клен.
*Скри́пка — струнний музичний смичковий інструмент .
Майстер, що виготовляє скрипки називається скрипником.
Нижня і верхня площини корпусу — деки — з'єднані одна з одною смужками дерева — боками. Геометрія дек, а також їх товщина, її розподіл у тій чи іншій мірі визначають силу і тембр звуку. Всередину корпусу вставляється душа, що передає вібрації .
Нижня дека, або «днище» корпусу, робиться з клена, з двох симетричних половинок.
Верхня дека виготовляється з ялини.
19.01.17.
Дякую. 
