Сидиш сумний за столиком навпроти.
Ледь тьмяне світло впало на лице.
Мої думки: як страх цей побороти,
Чому це ноги налились свинцем?
До тебе підійшла якось несміло,
Обличчя запалало в той же час..
Я руку простягнула неуміло:
Тебе я запросила - Білий вальс.
Дихання враз чомусь перехопило.
Рука в руці... як обпекло вогнем!
Торкання твоїх рук мене сп"янило,
Та впевнено до танцю ми ідем.
Не чую музики, щось неспокійна.
Шалений пульс.. Яке серцебиття!
Тримав мене в жарких своїх обіймах
Лиш п"ять хвилин, а ніби все життя.
Зливаємось душею й тілом в танці.
Летим на крилах ніжності й спокус.
Ні слова з вуст...Щасливі у мовчанці.
А я до тебе ближче все горнусь...
Та все це закінчилось дуже швидко,
Хоч музика звучала лиш для нас.
Вмить обірвалась надто тонка нитка...
Таке бува один єдиний раз...
Чудовий вірш!
Хороші, звичайно, то будуть на все життя. 
