Дияволи вийшли на волю,
Впиваються кров'ю щосили,
Вбивають надії і долі,
І праведність ріжуть безсилу...
На матраці з трупів ґвалтують свободу,
Кізяками на стінах малюють картини,
Біль і розпач людей, для них нагорода,
П'ють душі дітей, ще малих, ще безневинних.
Дияволи вийшли на волю,
Горить і палає довкілля...
Хтось ллє із "пустого в порожнє"...
Тут цвіте страшне божевілля.
Хто бачив з них, як плачуть титани?
Як серце кам'яніє від люті?
І яку силу дарує малесенька правда
У світі, де так мало суті.
Гарно про реалії життя 
