За мотивами
Євангелія від Матвія.
Глава 14, вірш 22 - 33.
До учнів звернувся з велінням Син Божий,
Щоб в човен вони, не барившись, сідали
Та й плили на то́й бік, допоки день гожий
Й на березі то́му, на Нього чекали.
Народ відпустивши, Він врешті звільнився,
На гору пішов, в самоті помолився -
Віч-на-віч із Богом, з палким почуттям,
Як вечір настав, то ще був Він там Сам.
А човен вже був на середині моря,
Його, наче друзочку, кидали хвилі !
І в учнів гребти - не зали́шились сили...
Став вітер супротив, з пустельних просторів !
В четвертій сторожі, як сни сняться милі,
До них підійшов Він, ідучи по хвилях.
Узрівши, що хтось йде до них по воді,
Учні шепта́лись : - Мара ! - Бо злякались !
Вжахну́вшись до смерті, завмерли тоді,
А потім, від страху, вони заволали…!
Ісус, наче поряд, весь час там стояв,
Одразу ж озвався до них і сказав,
- Це Я ! Заспокойтеся і не лякайтесь!
Ні вітром, ні хвилею не переймайтесь !
А човен крени́вся, води зачерпнув :
- Якщо це Ти, Господи, то проведи,
До Себе, по морю, мене по воді -
Петро Йому в ві́дчаї, всилу гукнув !
Син Божий промовив : - Що ж Петре, іди !
І той, вставши з човна, став йти по воді !
По хвилях до Нього Петро йти почав !
Та вбачивши бурю й шаленство стихій,
Зачав потопать і в розпуці скричав :
- Рятуй мене, Йсусе ! Дай руку мерщій !!!...
- Петро, маловірний, чого усумнився?
Від Віри неста́тку, ти ледь не втопився! -
Десницю простягши й схопивши його
Ісус тихо мовив до учня свого...
Пото́му у човні обидва вмостились
І море затихло, і буря вляглась,
Доріжка до місяця, вдаль, простяглась
Й до берега, потім, поволі поплили ...
І всі, хто був в човні, Йому говорили:
- Ти справді Син Божий ! - І в ноги вклонились...
31.10.2024 р.
https://www.progolovne.in.ua/wp-content/uploads/2017/08/16.-%D0%A5%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%BD%D0%BD%D1%8F.jpg
Чудова духовна лірика, пане Родвін! 
Найвищі Вам, Колю, слова похвали та вдячності. 
